Трудове виховання — одна зі складових системи гармонійного розвитку дітей дошкільного віку. Базисом трудового виховання є певна сума знань, доступних і цікавих для дошкільника, позитивний рівень їх прийняття та осмислення. Народна педагогіка здавна була проникнута ідеями трудового виховання дітей, яке починали з раннього віку. Використовуючи працю як засіб морального, фізичного, інтелектуального, естетичного розвитку дитини, наші пращури оспівували і звеличували її в піснях і казках, акумулювали квінтесенцію мудрості у прислів'ях та приказках, що від діда-прадіда передавалися нащадкам і дійшли до наших часів

Двадцять перше сторіччя — сторіччя розвитку інформаційних технологій, глобальних інтеграційних процесів у суспільстві, перебудови в освіті і, відповідно, змін у свідомості людей. У таких умо­вах усе більшої ваги мають набувати питання економічної та профе­сійної підготовленості молоді до життя в суспільстві, де розвиваються нові економічні відносини між державою та особою, де з кожним днем зростають вимоги до якості роботи, компетентності людей, які її вико­нують, та до їхніх моральних якостей. Оновлена система освіти в Укра­їні передбачає поліпшення якості засвоєння знань та практичних на­вичок молоді, починаючи з першої ланки, оскільки саме вона забезпе­чує моральний та компетентнісний фундамент становлення особис­тості дитини і, зокрема, на основі знань формує ставлення до праці та перші загальнонавчальні та загальнотрудові навички, залучає до сус­пільно корисної праці.

Ставлення дошкільників до праці

Сьогодні, якщо запитаємо дитину дошкільного або й старшого ві­ку про те, що необхідно робити, аби життя складалося успішно і щас­ливо, то навряд отримаємо відповідь: «Працювати». У кращому випад­ку почуємо: «Добре вчитися». Ставлення сучасних людей до праці змі­нилося. Щоб поліпшити його, необхідно переглянути систему знань про працю дорослих членів суспільства, які отримують діти, змінити ставлення до людей праці і сформувати у дітей працелюбність як одну з базових якостей особистості. Знання стимулюють розвиток мораль­них почуттів дітей та спонукають їх до діяльності. Тому таким важли вим є правильний вибір інформації про трудову діяльність дорослих, яку ми подаємо дітям, та методика її подання відповідно до потреб і за­питів дошкільників. Залишаючись актуальною протягом всієї історії розвитку людства, проблема трудового виховання дітей дошкільного віку потребує сучасних підходів до свого розв'язання.

Ставлення дитини до праці дорослих формується на основі знань, отриманих з різних джерел: від вихователів у дитячому садку, з художньої літератури, мультфільмів та кінофільмів, бесід і розпові­дей дорослих або дітей та з власного досвіду спілкування з людьми різних професій, спостережень за їхньою діяльністю. Пам'ятаючи, що все починається з родини, спробуємо проаналізувати, яку інфор­мацію про трудову діяльність власних батьків отримує дитина у сім'ї.

Пріоритети сімейного виховання 

Без сумніву, всі батьки мріють про щасливе майбутнє своїх ді­тей. Більшість із них розуміють щастя як успішність дитини у соціу­мі, що й прагнуть забезпечити, розвиваючи фізичні сили та інтелект дитини. Тому насамперед спрямовують свої зусилля на збереження та поліпшення фізичного здоров'я дітей, їхню підготовку до шкіль­ного навчання. У результаті малюки успішно опановують основи ма­тематики, грамоти, іноземної мови, інформатики, логіки. їх також навчають бальних танців і бойових мистецтв. На трудове виховання у дорослих, а отже, і у дітей, не лишається ні часу, ні сил. У цьому пи­танні сім'я покладається на дитячий садок. А дитячий садок виконує замовлення батьків — інтенсивно готує дітей до школи, дбає про здоров'я малюків і, за браком часу, в багатьох інших питаннях покла­дається на сім'ю...

Спрямованість пізнавального інтересу дошкільників щодо праці дорослих

Практика спілкування з дітьми старшого дошкільного віку по­казує, що у більшості з них уже сформовано негативне ставлення до праці як до суспільного явища і інтерес до неї відсутній. Причи­на полягає у тому, що його формування почалося раніше — у мо­лодшому дошкільному віці, коли дитина активно цікавилась у батьків: «Де ти був?», «Наві­що ти ходила на роботу? », «Що ти там робила?», «А тато що робить на роботі?», «А чому на роботі треба бути цілий день? », «А дитячий садок — це моя ро­бота?», «А тебе там не сва­рять?», «А це хороша робота?», «А мене туди візьмуть?». Дити­ні так цікаво дізнатися, що та­ке «зарплата», за що її отриму­ють, для чого людям треба пра­цювати, чим займаються на ро­боті. Узагальнено всі запитан­ня дітей дошкільного віку про працю дорослих можна класи­фікувати за трьома основними напрямами:

• назви професій та зміст ді-
  яльності у кожній з них;
• мотиви і значущість праці;
• оцінні судження та прогнозування власної майбутньої тру­дової діяльності.

У родині діти можуть дізнатися, як називається професія тата, мами, найближчих родичів, сусідів, друзів та знайомих, а також отримати знання про загальну характеристику трудових дій у кож­ній з професій: що саме робить людина цієї професії, які машини до­помагають їй у діяльності тощо. Проте, як показали дані експери­ментальних досліджень, проведених у дошкільних закладах, близь­ко 80 % сучасних дітей старшого дошкільного віку не знають, де і ким працюють їхні батьки. Стандартна відповідь: «На роботі». Це свід­чить про те, що батьки не розповідають своїм дітям про зміст влас­ної трудової діяльності. Тож мусимо констатувати, що сучасні діти старшого дошкільного віку обмежені у знаннях про виробничу діяль­ність своїх близьких.

Здебільшого діти не мають інформації щодо мотивів і значущос­ті праці, або ж у їхній свідомості така інформація постає у викривле­ному вигляді. Але ж ще Григорій Сковорода стверджував, що саме праця є основою розвитку суспільства, його пружиною, а в кожній

людині самою природою закладено «тайний закон сродності», тобто нахи­ли до тієї чи тієї діяльності. Якщо ці нахили виявлено у дитинстві і розви­нено та застосовано людиною у зрілі роки, то, на думку філософа, у сус­пільстві буде створено умови для оптимального і безконфліктного роз­витку. Діяльність кожної особистості, в ідеалі, має спрямовуватися на розви­ток — особистий та суспільний.

Працюючи сьогодні у будь-якій сфері, людина задовольняє насампе­ред свої особисті потреби:заробляє на життя. Проте існує й інше, суспільне, значення праці. Так, результатами праці учителя, машиніста, перукаря, архітектора, ученого, тобто людей різ­них професій, користуються й інші члени суспільства.

Діти дошкільного віку, як прави­ло, легко засвоюють особисте значен­ня праці дорослих, формулюючи його у судженні: «Тато працює, щоб зароб­ляти гроші і потім купувати мені цу­керки, іграшки, їжу». Осягнути ж сус­пільне значення праці самостійно во­ни не здатні. Тому й розглядають пра­цю лише як засіб особистого збага­чення, задоволення власних потреб. Праця дорослих сприймається ними як важкий обов'язок, необхідність, що відволікає від цікавого проведення часу і який ліпше омину­ти. У майбутньому ін­дивідуалізм таких пра­цівників може при­звести до негативних наслідків.

Які ж професії по­добаються сучасним дошкільникам? Насам­перед, як свідчить опи­тування, вони обира­ють роботу, на їхню думку, легку і цікаву, проте таку, що прино­сить великі гроші. Так, сучасні хлопчики хо­чуть бути бізнесмена­ми, депутатами, прези­дентами країни, банкі­рами, власниками наф­тових компаній, фут­больних клубів, а також охоронцями, міліціонерами, водіями таксі і навіть працівниками автомийки. Дівчатка у віці від п'яти до шести років, розмірковуючи про майбутнє, бачать себе нареченими (не дружинами і не мамами), моделями, співачками, ведучими телепере­дач, у поодиноких випадках — вихователями у дитячому садку.

Зовсім непопулярні серед сучасних дітей такі професії, як лікар, учитель, кравець, перукар, будівельник, пекар, кухар, хлібороб, са­дівник, фермер, продавець. Професії муляра, столяра, сантехніка, не кажучи вже про двірника, викликають у дітей здивування й одно­стайне «ні», якщо дорослий пропонує їм уявити себе у такій ролі. На­сторожує і той факт, що непопулярними стали навіть так звані «ро­мантичні» професії, про які раніше мріяли всі без винятку дітлахи: космонавт, пілот, капітан морського судна, моряк, дослідник Аркти­ки, вчений.

Причини негативного ставлення до праці як до суспільного явища 

Найдоступнішим джерелом отримання знань про роботу дорос­лих для сучасних дітей є телебачення. Проаналізуймо, представники яких професій найчастіше з'являються на екрані. Президент, депу­тати, банкіри, ведучі телевізійних шоу, моделі, представники шоу-бізнесу завжди гарно вбрані, усміхаються, до них ставляться з повагою. А ось екранні вчителі, шахтарі, лікарі, домогосподарки, водії, представники комунальних служб постійно на щось скаржаться, не модно вдягнені, їм співчувають. Без сумніву, дитина буде обирати для себе щось із першої групи, адже, за Абрахамом Маслоу, потреба у визнанні є однією з основних у ієрархії потреб особистості.

Інше джерело інформації — щоденні спостереження дитини суспільних відносин. Дитина найчастіше зустрічається з представ­никами таких професій, як продавець (він увесь час сердитий, нео­хайний, люди на нього ображаються), водій (він кричить і свариться з пасажирами, інколи не пускає стареньких до себе у маршрутку, не реагує на прохання пасажирів), лікар і вчитель (вони постійно скар­жаться на важку роботу і малу зарплатню), двірник і сантехнік (бруд­ні, часто у нетверезому стані, їх жаліють як невдах).

Знання про працю дорослих та представників різних професій ді­ти також отримують у родині та у дитячому садку. Так, ми дуже мало позитивного говоримо про свою роботу, невдоволеність життям зна­ходить свій вияв у міркуваннях і судженнях уголос, які й чують діти.

І якщо дорослі бажають, щоб діти позитивно сприймали працю, їм самим необхідно змінити власне ставлення до неї.

Історія розвитку теорії і практики трудового виховання 

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що питання трудового виховання підростаючого покоління активізуються періо­дично і співпадають з глобальними процесами економічного роз­витку держави.

• 20-30-ті роки XX століття 

Основні концептуальні підходи до організації трудової діяльнос­ті дітей в умовах суспільного дошкільного виховання в нашій країні були закладені першими з'їздами з дошкільного виховання. Вважа­лося за необхідне ввести в життя дітей такі види праці, як самообслу­говування, праця на городі, в саду, ручна праця з різними матеріала­ми. Було рекомендовано заохочувати дітей до самостійного приби­рання кімнати, прання тощо. Перший з'їзд визначив вимоги до орга­нізації дитячої праці, враховуючи вікові особливості дітей: праця по­винна бути доступна і зрозуміла за метою, давати дітям радість; діти мають працювати добре і, по можливості, гарно. Було окреслено два провідних завдання трудового вихо­вання: навчити дітей працювати з ра­дістю і колективно.

На наступних з'їздах із дошкіль­ного виховання неодноразово обгово­рювалися проблеми організації дитя­чої праці в умовах дитячого садка, її тісного зв'язку з грою, порушувалися питання методики трудового вихо­вання та спеціальних наукових дослі­джень, які б дали грунтовну відповідь на численні запитання, пов'язані зі специфікою трудового виховання до­шкільників.

У 30-ті роки в зв'язку із запрова­дженням політехнізації окреслилися негативні зміни у використанні форм навчальних занять: у «робітних» кім­натах дитячих садків з'явилися ткаць кі, столярні, механізовані та електричні верстати (наприклад, для розпилювання дерев'яних дощок), що іноді призводило до переви­щення рівня дитячих фізичних можливостей та навіть до витіснення з виховного процесу ігор та забав так званою виробничою працею.

У ці роки широко застосовувалися методи безпосереднього впливу на дитину, здебільшого словесні, які занадто регламентували процес трудової діяльності і не були орієнтовані на потреби самих ма­люків. Прояви особистісних рис розглядались як відрив від колективу. Сама ж особистість трактувалася з точки зору її функції у колективі.

Проте з появою програм навчання і виховання дітей у дитячому садку з'явилися і прогресивні зміни в плані організації трудового ви­ховання дошкільників: ознайомлення з працею дорослих і навчання дітей елементарним трудовим умінням почали здійснювати система­тично у планомірно організованій діяльності та беручи до уваги інте­реси дітей.

• 40—50-ті роки XX століття 

Наприкінці 30-х — на початку 40-х років визначився новий на­прям у поглядах на трудове виховання: виникла ідея поєднання власної трудової діяльності дитини зі спостереженнями за працею дорослих, відображенням її в ігровій діяльності. Знову було поруше­но питання про зв'язок праці з грою.

У 40-х роках проблема трудового виховання, як і всі інші, роз­глядалась у контексті патріотичного виховання. Радість мирної пра­ці і результативність спільних трудових дій у повоєнні роки як у дзеркалі відображалась у трудовій діяльності дітей в умовах дитя­чого садка. Видатний педагог Олександра Усова зазначала, що важ­ливим джерелом навчання дітей трудовим умінням є наслідування трудових дій дорослих. Але самого такого наслідування праці в ігро­вій діяльності недостатньо. Вона шукала методи заохочення дітей де реальних трудових дій, необхідність яких викликається потребами навколишнього життя дітей. Олександра Усова стверджувала, ще правильно поставленим трудове виховання може вважатися лише тоді, коли діти будуть братися за працю так само охоче, як і за гру Тому для підвищення ефективності виховного впливу праці на дітей вона рекомендувала вносити до неї елементи гри.

• 60—70-ті роки XX століття 

З 60-х та протягом 70-х років теорія дошкільної педагогіки сис­тематично поглиблювалася дослідженнями проблем трудового вихо­вання. Розглядаючи питання трудо­вого виховання дошкільників, дослід­ники почали пов'язувати їх із форму­ванням поваги до праці дорослих таких моральних якостей підростаю­чої особистості, як працелюбність відповідальність, розвитком само­стійності дітей, їхньої здатності до са­мооцінки.

Практика трудового виховання дітей в умовах дитячого садка у цей період засвідчила, що діти нераціо­нально опановували трудову діяль­ність, не могли самостійно планувати послідовність трудового процесу, звикали діяти під керівництвом до­рослого. Вихолощувався інтелекту­альний зміст трудової діяльності ді­тей, через що вони втрачали інтерес до виконання трудових доручень. Це відбувалося тому, що навчання включене у спільну ДІЯЛЬНІСТЬ з до­рослими, в якій діти виступали як по­мічники, не давало їм змоги осмисли­ти весь трудовий процес. Увага дітей зосереджувалася на одній, часто дру­горядній дії (принести, подати, по­тримати тощо).

У цьому аспекті цікавим вияви­лося дослідження Любові Поремб- ської, яка розглянула побутову пра­цю дошкільників як засіб виховання самостійності. На її думку, самостій­ну трудову діяльність у повсякденні необхідно спрямовувати на цілісне оволодіння дітьми трудовими процесами, розвиток самостійності при виконанні цих процесів, оволодіння нормами культури пратті. Такий підхід забезпечує вдосконалення засвоєних дітьми трудових умінь, поступово доводячи їх виконання до повної самостійності в організації та здійсненні. Як результат, дитина стає суб'єктом праці: бачить її необхідність у повсякденному житті, може самостійно орга­нізовувати і виконувати трудові дії, подібні до опанованих у ході тру­дового виховання, організовувати трудову діяльність у групі одноліт­ків (чергування, колективну працю). У самостійній трудовій діяль­ності здійснюється подальша конкретизація і узагальнення знань про зміст та значення праці. Вміння доводяться до високого якісного рівня, який виявляється у координованості рухів, легкості, швидко­сті виконання трудових дій. Ця вправність викликає позитивні емо­ції у дитини, закріплює інтерес до власної трудової діяльності. Розви­ваються стосунки взаємодопомоги та співробітництва. Так, праця стає дієвим засобом виховання особистості.

Використання методики взаємозв'язку засобів трудового вихо­вання відкрило можливості для більш раннього включення форм ор­ганізації колективної трудової діяльності в освітній процес. Колек­тивну працю за типом загальної діяльності почали використовувати з першої половини навчального року в середній групі.

• 80—90-ті роки XX століття 

Дослідження Валентини Логінової і Марії Крулехт 80-х років по­казали, що процес становлення трудової діяльності у дошкільника відбувається як відтворення трудових процесів дорослих. Але перш ніж включати дитину в посильні для неї трудові процеси, їй необхід­но дати систему знань про працю дорослих, допомогти виділити й осмислити основні компоненти праці, а також допомогти оволодіти системою загально-трудових і спеціальних умінь, необхідних для здійснення того чи того трудового процесу.

У 90-ті роки автор цієї статті також досліджувала питання трудо­вого виховання дошкільників. У своєму дослідженні ми комплексно розглянули питання раціональності організації дитячої праці і звели їх до узагальненого поняття «культура праці». Зазначимо, що вихо­вання основ культури праці в умовах дошкільного закладу забезпе­чується шляхом оволодіння дітьми системою знань про зміст та зна­чення культури праці для її результату, про компоненти культури праці, місце та значення кожного з них у трудовому процесі, а також шляхом поетапного оволодіння елементарними практичними діями трудової діяльності. Рівень опанування дітьми цими уміннями зале­жить від:

• якості сформованих передумов оволодіння основами куль­тури праці:
• емоційного чинника;
• наявності соціальних мотивів праці та позитивних взаємин між працюючими;
• впливу дорослих на організацію трудової діяльності дітей.

У дослідженні ми розглядали самостійність як один з елементів культури праці. Адже дитина, яка не виявляє ініціативи та самостій­ності у трудовій діяльності, не зможе в майбутньому стати творчою особистістю, а завжди лишатиметься на рівні пасивного і бездумного виконавця. Крім того, володіння вміннями ставити ціль, планувати, організовувати робоче місце, враховувати фактор часу у робо та співпрацювати з дорослими і дітьми полегшує включення діте: у шкільне життя.

У дослідженні Марини Машовець, здійсненому у цей самий п< ріод, було розкрито умови ефективності педагогічного процесу в ди| тячому садку, що передбачають тісний взаємозв'язок і наступніс у виховній роботі дитячого садка та школи. Дошкільний вік треба в: користовувати для набуття, вдосконалення та поглиблення трудов: умінь і навичок, розширення соціально-цінного досвіду шляхом в конання трудових операцій. На думку автора, дитяча праця є чини: ком виховання у дошкільників громадянських якостей, а також осн вою формування таких якостей, як самостійність, відповідальніс здатність до самооцінки, активність, ініціативність. Дослідниця по, ляла дитячу працю на обов'язкові трудові справи та трудові спра за інтересами дітей, що стало новим кроком у розвитку теорії труд вого виховання.

Дослідження Тетяни Алєксєєнко, Наталії Кот, Вадима Петро ського та інших вітчизняних педагогів переконливо довели співпраця з родинами вихованців під час організації і здійснен процесу виховання, зокрема трудового, у дошкільному навчальн му закладі є одним з найвагоміших складників професійної дія. ності вихователя. Це пояснюється визнанням пріоритету сімейно виховання. Співпраця передбачає гармонізацію стосунків між вих вателями і родиною дитини, що позитивно впливає на особистіс дитини. Дорослі — педагоги і батьки — об'єднуються завдяки і за ди дітей.

Висновки 

На сьогодні важливим питанням трудового виховання дошкільників приділяється недостатньо уваги. Із середини 90-х років минулого  століття наукові дослідження з питань трудового виховання тей дошкільного віку не проводилися. У сфері дошкільного виховання акценти змістилися в бік інтелектуального розвитку дітей. Трудове виховання відсунуто на задній план. Поступово у дошкільних закладах зникають квітники і городи, якими опікуються діти. На сторінках фахових журналів рідко зустрічаються професійні публікації з проблем трудового виховання. Умови ж трансформації систем освіти потребують переглянути зміст, форми організації та мето: керівництва трудовою діяльністю дошкільників в умовах дитячої садка з метою надати їм творчого розвитку — змінити відповідно . реалій сучасного трудового життя.

З огляду на це можна зробити висновок, що:

• цінність трудового виховання дітей дошкільного віку й актуальність його дослідження на сучасному етапі обумовлена всією історією розвитку педагогічної думки в Україні;
• етап дошкільного дитинства — визначальний і сенситивний період, у якому закладаються основи трудової діял:| ності і культури праці людини, що визначають її вихованість і працелюбність у майбутньому;
• основою трудового виховання є системні знання та уявлення дитини про трудовий процес, її позитивне ставлення до праці, повага до людини-трудівника і продуктів людської праці, а також практичні навички та вміння трудової діяльності;
• педагоги дошкільних закладів освіти мають переорієнтувати освітній процес у дитячому садку з набуття знань на розвиток особистості, обравши одним із засобів вільну творчу працю дитини.