• Зверніть увагу на те, що про смерть близької людини дитині треба говорити  простими і доступними словами.

• Пам’ятайте,  що  дитина  почувається  забутою,  покинутою,  якщо  разом  із близькими  не  оплакує  втрату,  це  лише  посилює  її  страждання.  Дитину  ніколи не слід залишати наодинці зі своїми переживаннями.

• Зауважте,  що  участь  у  похоронах —  одна  з  важливих  сторін  переживання  горя,  що  допомагає  дитині  визнати  реальність  втрати,  усвідомити,  що  померлий  не  повернеться.  Дитину  на  похорон  можна  брати,  якщо  вона  старша семи років,  і лише в разі,  якщо вона  сама  цього хоче і морально до  цього готова.  Також можна провести разом  із нею прощальний ритуал без участі в похоронному процесі.

• Якщо  дитина  бере  участь  у  похороні,  то  слід  подбати  про  те,  щоб  з  нею постійно  був  хтось  із  знайомих  дорослих,  спокійно  пояснював,  що  відбувається  і  міг  у  будь-який  момент  відвести  її  вбік,  якщо  вона  про  це  попросить.

• Не  забувайте,  що  навіть  маленькій  дитині  потрібно  знати,  що  горе —  це  переживання, у якого є початок і кінець. Для дитини важливо побачити, що  дорослі  проживають  горе  і  залишають  його  позаду.  Померла  близька  людина назавжди йде з життя дитини, але не з її пам’яті.

© Видавничий дім МЦФЕР, журнал «Практичний психолог: Дитячий садок»