• Розпочинайте підготовку до школи з ігор, під час яких діти могли б набути  нових  знань,  умінь  і  навичок,  а  також  розвивати  свої  здібності.  Мова  гри  найбільш  зрозуміла  дітям,  тому  грайтеся  з  ними  («Чого  не  стало?»,  «Що  змінилося?»,  «Слова-міста»,  «Назви  одним  словом»,  «Я  знаю  п’ять  назв  квітів, посуду, меблів…» тощо).
• Дотримуйтеся  систематичності  занять:  10–15  хв.  щодня  можуть  дати  ліпший результат, аніж година чи дві на вихідних.
• Оцінюйте  успіхи  дітей,  а  в  разі  невдач —  підбадьорюйте  їх  («Нумо  спробуймо разом, я  впевнена,  усе вийде», «Ліпше буде зробити так» (показ, пояснення).
• Стежте  за  власним  настроєм.  Діти  емоційно  чутливі,  тому  якщо  вам  не хочеться гратися в якусь гру або ви погано почуваєте  себе, ліпше відкладіть  заняття.  Із  похмурим  настроєм  або  над  силу  не  грайтеся  з  дітьми.  Ігрове  спілкування має бути цікавим та емоційно-позитивним і для них, і для вас.
• Відвідайте  разом  із  дітьми  школу,  де  вони  навчатимуться,  покажіть  їм, де роздягальня, їдальня, туалет тощо.
• Розповідайте  дітям  про  розпорядок  дня  у  школі,  про  те,  що  діти  мають  робити  під  час  уроку,  коли  і  як  можна  звернутися  до  вчителя.  У  цьому  також може допомогти  гра «в школу», завдяки якій діти створюють певний  образ як школи, так і поведінки в ній.
• Поділіться власним досвідом шкільного життя, звісно, якщо він позитивний  («Коли  я  уперше  прийшов  у  школу,  я  теж  не  знав,  а  потім  учитель  нам показав, розповів...»), розкажіть про смішну  ситуацію, яка виникла  на уроці  тощо.
• Читайте дітям твори про школ у, школярів, учителів.
• Формуйте  в  дітей  об’єктивне  уявлення  про  школу  і  навчання,  не ідеалізуючи,  водночас  і  не  залякуючи  майбутніх  школярів,  адже  відоме  перестає бути незрозумілим, таким, що турбує і лякає.

© Видавничий дім МЦФЕР, журнал «Практичний психолог: Дитячий садок»