Анонс новин

« липня 2026 »
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    

Наше життя

Гордість закладу



mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні1888
mod_vvisit_counterВчьора4113
mod_vvisit_counterЦього тижня67718
mod_vvisit_counterМинулого тижня34339
mod_vvisit_counterЦього місяця92199
mod_vvisit_counterМинулого тижня176756
mod_vvisit_counterВсіх2672535

Online (20 хвилин тому): 54
Ваш IP: 216.73.217.20
MOZILLA 5.0,
Зараз: 2026-07-10 11:59

Відеопрезентація ДНЗ №40 "Червоні вітрила"

Група №7

Базюк Любов Федорівна

Вихователь ДНЗ №40 «Червоні вітрила», стаж роботи- 38 років.

Життєве кредо: «Щоб виховати хорошу людину, потрібно бути людяним,мудрим та впевненим у собі».

Хоч я українка з великою душею та норовом, але народилася в Хабаровському краї. Та коли була зовсім маленькою, після смерті батька, повернулась сюди , на Україну. Виховала, виростила і вивчила мене і мою старшу сестру мама. Завжди любила дітей, любила опікуватися малими, тому й і професію обрала серцем. Після закінчення сільської школи,  де проживала, вступила до Дубнівського педагогічного училища. Була старанною студенткою і закінчила вуз твердою хорошисткою в 1976 році. Першим гніздечком, де я працювала, був дитячий садок № 13.

А в 1978 році перейшла до дитячого садочка № 39 від «Рівнеазот», де здобула свою мудрість, професіоналізм. Там пропрацювала 28 років. Я ніколи не шкодувала про свій вибір. Це було моє покликання. Це була я - вихователь, який  знає свою справу.

З 2009 року я працюю в ДНЗ № 40»Червоні вітрила».  І щодня, прийшовши на роботу, зустрічаю маленькі, допитливі оченята, які наповнюють моє життя  теплотою і яскравими барвами. Хоч я вже сама щаслива бабуся, турботлива мама, та моєї любові й розуму вистачає для маленьких вихованців, які завжди, приходячи в групу, перетворюються на дружну, веселу, галасливу сімейку.

Як приємно навіть і тоді, коли в твоє волосся непомітно поселилася сивина, коли навколо очей зморшки, а душа і серце залишається молодим.  Очі світяться навіть і тоді, коли бачиш зрілого мужчину чи жінку, які ведуть своє дитя.  А це вони, мої випускники, мої вихованці. Як швидко йдуть роки, зростають покоління!  Я горда тим, що вихователь, що зустрівши мене, вони впізнають,  признають і пам’ятають.


crab-icon.png